Шановні
громадяни! У зв’язку з тим, що до нотаріуса часто звертаються особи з
проханням засвідчити розписки із змістом про те, що один громадянин
позичив іншому певну суму грошей, роз’яснюю Вам наступне.
Вказані
правовідносини регулюються § 1 «Позика» гл. 71 ЦК України, відповідно
до якого за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у
власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі,
визначені родовими ознаками, а позичальник зобов’язується повернути
позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж
кількість речей того ж роду та такої ж якості.
Істотною умовою
договору позики є його предмет, яким можуть бути грошові кошти або інші
речі, визначені родовими ознаками. При цьому, позичальник, отримавши за
договором позики грошові кошти, зобов'язаний повернути позикодавцеві
таку саму суму грошей, а якщо йшлося про зазначені вище речі — рівну
кількість речей того самого роду та такої самої якості. Тому в договорі
позики не можна передбачити повернення замість грошей інших речей і
навпаки, оскільки в такому разі матимуть місце фактичні правовідносини
купівлі-продажу.
Грошове зобов’язання по договору позики повинно
бути виконане у гривнях. За згодою сторін в договорі позики може бути
визначений грошовий еквівалент в іноземній валюті. У цьому випадку, сума
грошей, що підлягає сплаті, визначається за офіційним курсом
відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок не встановлено
договором або законом.
Суб’єктами договору позики можуть бути будь-які фізичні та юридичні особи.
Договір позики вважається укладеним в момент здійснення дії по передачі предмета договору на основі попередньої домовленості.
Вказаний
Договір укладається як в усній так, і в письмовій формі. В Цивільному
кодексі України зазначено, що договір позики укладається в письмовій
формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений
законом розмір неоподаткованого мінімуму доходів громадян, а у випадках,
коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми (ч.1 ст. 1047
ЦК України).
Складання розписки позичальником не є письмовою
формою укладення договору позики, і в разі якщо такої письмової форми
вимагає закон, то наявність розписки не є перешкодою для настання
наслідків її недодержання, передбачених ст. 218 ЦК України. Відповідно
до вказаної статті ЦК України, недодержання письмової форми правочину,
яка встановлена законом, не має наслідком його недійсність. При цьому,
заперечення однією із сторін факту вчинення правочину або оспорювання
окремих його частин в судовому порядку повинно доводитись письмовими
доказами, засобами аудіо-,відеозапису та іншими доказами, оскільки
рішення суду не може ґрунтуватися тільки на свідченнях свідків.
За
домовленістю сторін чи на вимогу однієї з сторін, договір позики може
бути посвідчений нотаріально. В цьому разі при посвідченні договору в
державній нотаріальній конторі необхідно сплатити державне мито у
розмірі, визначеному Декретом Кабінету Міністрів України вiд 21.01.1993
"Про державне мито", а при посвідченні договору приватним нотаріусом,
справляється плата, розмір якої визначається за домовленістю між
нотаріусом та громадянином або юридичною особою (стаття 31 Закону
України "Про нотаріат").
За нотаріально посвідченим договором
позики, в разі неповернення боргу, позикодавець може звернутися до
нотаріуса за вчиненням виконавчого напису про стягнення заборгованості
на підставі пункту 1 Переліку документів, за якими стягнення
заборгованості провадиться у безспірному порядку, затвердженому
постановою Кабінету Міністрів України від 23.06.1999 № 1172.
В усіх інших випадках в разі неповернення боргу, позикодавець повинен звернутися до суду із позовною заявою про його стягнення.
Сподіваюсь,
що вищезазначене допоможе Вам в майбутньому реалізувати свої права,
захистити Ваші інтереси та уникнути судових спорів.
З повагою,
Матвієць Наталія Петрівна
приватний нотаріус Ірпінського міського нотаріального округу
м.Буча, вул. Комсомольська, 15, тел.роб: (04597) 48-6-93; тел.моб.: (068) 120-79-98.
