Поруч з містом Ірпінь розташоване смт ГОСТОМЕЛЬ.
Населення 15000 чоловік
Територія 3800 гектарів
Дошкільні навчальні заклади - 1
Загальноосвітні школи - 4
Центр творчості дітей та юнацтва
Культурно-спортивний центр - 1
Бібліотеки - 2
Поліклініки - 2
Шкірвенвідділення Ірпінської ЦМЛ - 1
Церкви православні - 2
Магазини продовольчі - 24
Магазини промтоварні - 9
Клуби - 1
Кафе та ресторани - 13
Промислові підприємства - 34
Сільськогосподарські підприємства - 2
СТО - 3
Бензозаправні станції - 2
Історія селища
На території сучасного Гостомеля люди жили ще за доісторичних часів. Про це свідчать численні археологічні та палеонтологічні знахідки. У 1956 році на березі річки Ірпінь, неподалік склозаводу археолог М. Євтропов виявив накопичення кераміки. У закладеному шурфі площею 2 квадратних метри, було знайдено велику кількість уламків кераміки, перепалені кістки, а також шість майже цілих посудин. Багато археологічних та палеонтологічних знахідок виявлено також на території м.Ірпінь, смт.Буча, с.Михайлівка-Рубежівка, с.Яблунька, які розташовано неподалік. З-поміж них — уламки кераміки, що датують XI ст. до н. є., череп і кістки шерстистого носорога, вік яких становить 10—30 тисяч років.
З давніх-давен по Ірпеню, нині тихій та спокійній річечці, пролягав кордон між володіннями двох східнослов'янських племен — полян та древлян. У лісах водилося багато дичини, росли ягоди, гриби, у річках було безліч риби. Залізні плуги, сокири й коси, мечі, наконечники стріл та списів виготовляли з металу, який виплавляли з місцевої болотної руди. Про це свідчать залишки плавильних печей, що їх знайшли археологи на території давнього поселення Хлопачі (поблизу залізничного мосту через р. Ірпінь). Після утворення Київської Русі кордон утратив своє значення. Тепер тут проходила одна з ліній оборони стародавнього Києва, столиці могутньої Київської Русі.
За тих далеких часів річка Ірпінь була судноплавною, мала характер примхливий і підступний через свої драговинні береги з тупиковими заводями та плесами. Вона виявилася природною межею, яка допомагала місцевим жителям захищатися від спустошливих набігів кочових племен.
Першу письмову згадку про Гостомель датовано 1494 роком. Проте в дослідників місцевої історії є всі підстави вважати, що Гостомель набагато давніший. За переказами, Гостомель (Гостомль) існує з дуже давніх часів і колись мав назву Остромир. Він був обнесений захисним земляним насипом, залишки якого можна ще побачити й нині поблизу церкви. Під назвою Гостомль цей населений пункт згадується у кількох грамотах польського короля Олександра Ягеллона — сина Казимира (1427-1492), якого у 1440 році було проголошено великим князем литовським, а в 1447-му — обрано королем польським і який став називатися Казимиром IV. Він подарував Сенці Володкевичу Мстиславцю гостомельську частину Приірпіння за хорошу службу. Володкевич отримав маєток через київського воєводу Юрія Пацевича, але грамоти, яка б затвердила це королівське рішення, не мав.
Цікаво, а звідки ж походить назва с. Гостомель? Існують дві легенди. За першою, у сиву давнину на цих землях велись тяжкі бої із завойовниками. Ватажка оборонців цих земель на ім'я Гост, було тут убито і поховано в землі, яку він самовіддано захищав. Казали, що його могила знаходилася на старому цвинтарі під бучанським лісом, неподалік місця, де тепер розташована нова школа. У пам'ять про відважного воїна поселення і стало називатися Гостомель. Цю легенду переказав гос-томелець, професор, доктор біологічних наук М. С. Шульга. Друга легенда стверджує, що Гостомель було розташовано на землях князя Гостома. Від прізвища власника земель поселення дістало назву Гостомля. Літера "є" з'явилася вже в повоєнні роки. Цю легенду зберігала сім'я поміщика Красовського, який володів гостомельськими землями на початку XX століття.
Гостомельські ярмарки
1614 року в грамоті польського короля Сігізмунда III "містечку Гостомлю" було надане магдебурзьке право, що звільняло його від управління й суду феодалів та дозвіляло проводити два ярмарки щороку. Це сприяло значному розвитку торгівлі в містечку. Магдебурзьке право виникло у XIII ст. у м. Магдебурзі (Німеччина). Унаслідок розвитку ремесла і торгівлі це місто звільнилося з-під влади феодалів. Діяльність місцевих органів управління та судів узагальнювалася в численних трактатах та коментарях, на які згодом суди почали посилатися як на окремий закон. Магдебурзьке право встановлювало порядок діяльності органів міського самоврядування, суду, купецьких об'єднань, цехів, регламентувало питання торгівлі, опіки, спадкування, питання благоустрою міста, а також оподаткування населення, громадської безпеки, встановлювало покарання за різні види злочинів.
Упродовж 400 років у центрі Гостомеля, біля церкви, на містечку кожної суботи й неділі збирався великий базар, а на свята Покрови (14 жовтня) і Дмитра (8 листопада) відбувалися величезні ярмарки.
