Ірпінський архитектор – Георгій Павлович Ковалевський.
Біографія міст, як і біографія людей -різна. У цих різний вік, різні долі. Наш Ірпінь був створений в «срібний вік» - на початку XX сторіччя, тому він не дуже молодий.
Ірпінь був заснований завдяки будівництву залізниці Київ-Ковель. І першими жителями були ті, хто працював на залізниці - інженери, машиністи, працівники станції, паровозного депо та інші. Ці професії були дуже необхідні країні, тому що залізниця - стратегічний, економічний, військовий об'єкт. Після того, як регулярно почали курсувати потяги, територію Ірпеня стали заселяти представники київської аристократії та інтелігенції. Вони створили особливу ауру, яка і через сторіччя зберігається в Ірпені. Це вбачалося у всьому: в архітектурному та ландшафтному проектуванні, у створенні окремих товариств. За нашими відомостями їх в Ірпені нараховувалось п'ять. Це: товариства благоустрою, сценічного та театрального мистецтва, споживачів, благодійне, кладбищенське…
Жовтнева революція (більшовицький заколот - ИБ) повністю змінила хід історії. Плани товариств залишилися нереалізовані.
На жаль, у нас немає відомостей, як виглядав Ірпінь у свій «срібний вік», немає і першого плану забудови Ірпеня, який є у Бучі та Ворзеля. Але мені вдалося зібрати деякі матеріали, що стосуються архітектурного проектування дореволюційного Ірпеня. Так, у книзі В. Косика «Что мне до Вас, мостовые Белграда? Русская диаспора.» (Москва 2007) я знайшла цінну інформацію про архітектора Георгія Павловича Ковалевського, який працював над проектно-плановими роботами з будівництва дореволюційного Ірпеня.
А це означає, що він був одним із перших, хто проектував наші вулиці, по яких ми ходимо зараз, наші парки, майдани, ринки та інші міські об'єкти.
У книзі зазначається, що Георгій Павлович народився у 1888 р. в Єлізаветграді Херсонської губернії. Після гімназії поступив до Київського політехнічно¬го інституту, який закінчив з відзнакою. Залишився на кафедрі для підготовки до професорського звання за фахом -планування міст. Весною 1914 р. був відправлений для вивчення житлового питання та питання розвитку міст до Німеччини, Англії, Франції. З 1916 р. по січень 1920 р. викладав у Києві, очолював посаду завідуючого відділом планування Київської міської управи. Багато розробив проектів з розвитку околиць Києва, дачних селищ, міст-садів.
Але революція зруйнуванувала його плани та перервала роботу над проектуванням планування міст Радомишль та Ірпінь. Після революції професор Ковалевський емігрував до Белграду. Йому належить розробка генерального плану нинішньої румунської столиці. За що у 1925 р. він отримав Гран-прі на Паризькій декоративній виставці. Він є автором відомої праці «Велике місто і місто-сад».
Отож Ірпінь не міг будуватися хаотично, як зазначали раніше окремі дослідники, а мав розроблений гармонійний план забудови. Г. Ковалевсько-му, можна впевнено сказати, була відома праця англійця Є. Говарда, який у 1902 р. видав книгу «Місто-сади майбутнього». Вона мала великий успіх і розійшлась мільйонним накладом по всьому світу. Є. Говард пропонував принципово нові схеми містобудування. При цьому в книзі були представлені детальні графічні плани-схеми, за якими пропонувалось створити нові міста. Це стосувалось нових поселень, розташованих на пустирях околиць великих міст, або недалеко від них. Основні пункти містобудування були такі: ділянки під будівництво житлового комплексу пропонувалися розміром у 200 кв. сажень (107 на 80 метрів); жилі будинки не повинні були бути більше двох поверхів; один будинок - одна родина; 4/5 площі ділянки повинна бути абсолютно вільною від побудов і знаходиться під садом, городом, квітником, хвойними насадженнями; тварин та птахів дозволялось тримати тільки у закритих, огороджених приміщеннях; не дозволялось використовувати всю земельну ділянку під город. По суті, це була модель ідеального міста, де промислова, господарська зона була розмежована з житловою та зоною відпочинку.
Дача Чоколова на початку ХХ-го сторічча.
Вивчаючи документи, старі садиби, можу сказати, що всі ці перераховані пункти були започатковані і в Ірпені.
Вулиці Ірпеня були чітко сплановані, головні центри - Троїцька церква та вокзал. Будинки «теплих дач» хоч і мали типові проекти, але відрізнялися індивідуальністю, як, наприклад, «Будинок з дзеркальною кулею на шпилі», який знаходився по вул. Алієвої (він є і зараз, але перебудований). Назву авторські роботи архітекторів, наприклад, «Дача Чоколова» (перший корпус Будинку письменників) у стилі неомодерну, або «Будинок з колонами та двома фонтанами» - у стилі неокласики, який знаходився по вул. Д. Попова (будинок є і зараз, але перепланований).
Присадибні ділянки мали чітке проектування, на них були розбиті алеї, зони відпочинку з альтанками, як, наприклад, «Будинок з альтанкою» по вулиці Центральна, навпроти вокзалу.
Дореволюційна дача (нині санаторій "Ірпінь").
Дуже цікавим є озеленення маєтків та вулиць. Майже у кожному дворі були посаджені ялини, бальзамінові тополі, декоративні дерева, одне з яких -«тюльпанове дерево» - і досі можна побачити у Ворзелі.
Але «срібний вік» швидко скінчиться. Жовтнева революція поклала край містобудуванню «місто-саду». Були безжалісно знищені або бездарно переплановані старі вишукані дачі. Яскравий приклад -Ірпінська поліклініка (стоматологічне відділення) - колишня «графська дача», до якої в різні роки добудували додаткові приміщення.
Зараз в Ірпені залишилось зовсім мало старих будівель, які розповідають про перші роки існування Ірпеня. Це: дві будівлі санаторію «Ірпінь»; дерев'яний корпус військового госпіталю; Троїцька церква; приміщення вокзалу; перший корпус Будинку письменників - «Дача Чоколова», «Будинок Лосева», «Будинок інженера Тараненка» та «Будинок Носових».
Ці споруди дуже потребують статусу «Пам'ятка історії та архітектури», який став би гарантом збереження їх для майбутніх поколінь.
